Особливості вимови голосних в англійській мові

          Особливості вимови голосних в англійській мові

Голосні в англійській мові вимовляють з відкритим ротом, їх можна проспівати. Також голосні в англійській мові можуть бути довгими (long vowels) і короткими (short vowels). Всього коротких голосних звуків сьомій, довгих — п’ять, і ще вісім дифтонгів (dipthongs). Дифтонг — це поєднання двох голосних звуків в одному складі. В англійській мові дуже важливо дотримуватися стислість і довготу голосних звуків, так як від довготи звуку може залежати зміст слова. Наприклад: ship — sheep. У першому слові звук i короткий, а в другому поєднання гласних ee теж є звуком i, лише тривалим. Переклад першого слова — корабель, а другого — вівця.

Короткі голосні звуки в англійській мові — це усічені ударні голосні. Довгі голосні звуки в англійській мові є монофтонгами. Їх вимовляють з постійною артикуляцією. У дифтонгах один з звуків є ударним і утворює склад. А другий — лише його короткий елемент.

Приклади коротких голосних в англійській мові:

• pot — казанок
• cup — кухоль
• penсil — олівець
• map — карта
• mother — мама

Приклади довгих голосних в англійській мові:

• father — тато
• bee — бджола
• dawn — світанок
• soon — незабаром

Приклади дифтонгів в англійській мові:

• fine — хороший
• bow — уклін
• coat — пальто
• fuel — пальне

Якщо ж мова йде про літери, то на читання голосних в англійській мові безпосередньо впливає і тип складу (syllable). Як відомо, склади бувають відкритими (open syllable) і закритими (closed syllable). Перший закінчується на голосну літеру, другий — на приголосну. Більше того, в англійській мові відкритим стилем вважається і склад, що закінчується на німу е. Зазвичай в закритих складах представлені короткі голосні, а у відкритих довгі. Але це не аксіома і не правило.

Правил читання голосних в англійській мові досить багато і, навіть знаючи їх, ви можете зустріти безліч винятків, читання яких слід просто запам’ятати.

               Голосні букви в Англійській мові

Фонетика

                                       Фонетика
В англійській мові розбіжність між звуковим і буквеним складом слова дуже велика, особливо порівняно з українською мовою, так як англійська орфографія не змінювалася протягом дуже довгого часу, тоді як звукова форма мови зазнала значні зміни. Розбіжність між вимовою і написанням слів в англійській мові пояснюється також і тим, що в англійській мові 44 звуки, а латинський алфавіт, який використовується в мові, має лише 26 літер. Тому одна і та ж буква в різних положеннях може читатися як кілька різних звуків. Для того, щоб точно визначити звуковий склад слова і тим самим полегшити оволодіння вимовою іноземної мови, користуються так звану фонетичну транскрипцією, тобто такою системою умовних графічних позначень, в якій кожному звуку відповідає певний значок.

                                                  Транскрипція Англійської мови

Транскрипція англійської мови — це послідовність фонетичних символів, котра допомагає нам зрозуміти, як прочитати той чи інший звук, слово. Частенько студенти стикаються з транскрипцією на початку вивчення мови, коли ще достатньо тяжко читати навіть доволі прості слова, а надалі просто не звертають на неї увагу. Однак так буде не все.

Як тільки студент починає вміло використовувати складні граматичні конструкції та напрацьовує непоганий словниковий запас для вільного спілкування, то тут же з’являється бажання говорити красиво, як носій мови, тобто, вдосконалювати свою вимову англійських слів. Ось тут ми і згадуємо стару добру транскрипцію.

Для того, щоби не прийшлося згадувати добре забуте старе, пропонуємо час від часу повертатись до повторення. Звичайно, в ідеалі транскрипцію потрібно проходити разом із тічером, адже на письмі не передати усі тонкощі вимови, але якщо ви зараз читаєте цю статтю, фундамент красивої вимови та правильного читання вже закладені і ви точно доб’єтеся бажаної цілі.